Лінія часу
Виконайте інтерактивні вправи, відповівши на запитання за темою уроку
Так чи ні
§ 19. Велика Британія в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст.
Попрацюйте у групах. Заповніть одну з частин SWOT-аналізу (на вибір), щоб з’ясувати, якою була «вікторіанська доба» (1837–1901) для Великої Британії. Назвіть сильні та слабкі сторони цього періоду, визначте можливості розвитку та загрози, що постали перед країною. Доберіть власні приклади до кожної категорії. Обговоріть, яких аспектів було більше – позитивних чи проблемних. Чи можна вважати вікторіанську добу «золотим віком»?
На початку ХХ ст. династія Ротшильдів вважалася однією з найвпливовіших родин Європи та Великої Британії. Скориставшись додатковими джерелами інформації, дізнайтеся більше про династію Ротшильдів. Як вони здобули свої статки і вплив? Обговоріть чи зберігається вплив грошей на політику сьогодні? Наведіть приклад із минулого або сучасності, який це підтверджує.

У 1867 р. Акт про Британську Північну Америку об’єднав чотири британські колонії у Домініон Канади – самоврядну державу у складі Британської імперії. Новоутворений домініон отримав власний парламент і кабінет міністрів, проте питання зовнішньої політики та оборони залишалися під контролем Лондона.
Упродовж 1870–1890-х рр. Канада активно розширювала свої території на Захід. До складу держави було включено Землю Руперта, створено нові провінції, а будівництво трансконтинентальної залізниці забезпечило економічну інтеграцію країни. Уряд заохочував масову імміграцію, що сприяло швидкому заселенню та господарському освоєнню Прерій. Водночас реалізовувалася так звана «національна політика», спрямована на розвиток промисловості, захист внутрішнього ринку та будівництво транспортної інфраструктури.
Домініон поступово посилював свою міжнародну роль у межах імперії. Канадські війська брали участь у Другій англо-бурській війні (1899–1902), а ухвалення Закону про військово-морську службу (1910) започаткувало формування власних військово-морських сил. Ці кроки свідчили про зростання оборонних можливостей Канади та зміцнення її політичного статусу.
Разом із цим у країні посилювалися автономістські настрої. Суперечки щодо фінансових внесків у потреби імперії, дискусії про торговельні відносини зі США, а також мовно-шкільні конфлікти в окремих провінціях вказували на поступове формування канадської ідентичності та прагнення до самостійнішої політики.
Соціально-політичний розвиток Канади загалом відповідав тенденціям доби. Зростала роль профспілок, з’являлися нові регіональні партії, розширювалися громадянські права. Важливою віхою стало запровадження загальнонаціонального жіночого виборчого права (1918), що випередило подібні зміни у Великій Британії (1928), хоча й відбулося пізніше, ніж у Новій Зеландії (1893) та Австралії (1902).
Попри економічні й політичні успіхи, у цей період загострювалися проблеми становища корінних народів – індіанців, інуїтів та метисів. Розширення фермерських господарств і промислових проєктів призводило до витіснення корінних народів із традиційних земель та до обмеження їхніх прав. Держава посилила асиміляційну політику, зокрема через розбудову системи шкіл-інтернатів, де дітей відривали від родинного середовища, мови та культури. Ця практика стала однією з найтрагічніших сторінок історії Канади.
Дайте відповіді на запитання. 1. Що означає поняття «домініон» і які риси цього статусу мала Канада наприкінці ХІХ ст.? 2. Чим відрізнялося становище Канади від інших колоній Британської імперії? 3. Які суспільно-політичні процеси свідчили про її поступ до самостійності? 4. Як Канада взаємодіяла з корінними народами і які проблеми виникали у цих відносинах? 5. Як поєднує Канаду з українцями? Які особливості має українська діаспора в Канаді?