Mustetstvo9

Церква ам Штайнхоф, розташована на висоті 310 метрів над рівнем моря, вирізняється монументальним куполом і двома бічними вежами. У дизайні використовувалися сучасні матеріали і техніки – купол покритий позолоченою плиткою, а фасад виконаний з каррарського мармуру. Унікальні рішення у церкві в Штайнгофі: Вагнер запровадив закруглені кути, що мінімізує ризик травматизму. У бічні стіни були вбудовані аварійні виходи, а доступ до амвону можливий тільки з ризниці, що забезпечує кращий контроль над присутніми віруючими. Також використано поділ простору – окремі входи для пацієнтів чоловічої та жіночої статі, відповідно до тогочасних правил сегрегації у психіатричних лікарнях. Усередині церкви лави були різної ширини, щоб вмістити різні групи пацієнтів. Нефи були спроектовані таким чином, щоб акустика сприяла сприйняттю музики і слів, а пологий нахил підлоги полегшував видимість вівтаря. Навіть система вентиляції та освітлення були ретельно сплановані для забезпечення комфорту віруючих і пацієнтів лікарні.

Majolikahaus (Майоліка-хаус) спроектований Отто Вагнером у 1898 році. Його фасад перетворений на величезне майолікове панно. Він виглядає, як різнокольорова шаль з рослинно-квітковим узором. На карнизах будинку - загадкові жіночі фігури.

Віктор Орта (1861-1947) народився в Генті, там відвідував Академію мистецтв, а потім продовжив навчання в брюссельській Академії витончених мистецтв. Тут він познайомився з ідеями Морріса та його однодумців, під їх впливом формував власний орнаментальний стиль, в основі якого лежав декоративний мотив, схожий на вусики виноградної лози. Цей мотив домінує в одній з найбільш уславлених споруд – будинку Тасселя (Брюссель).

Головну роль в організації інтер’єру грали сходи. Тут особливо яскраво проявилися риси архітектурного модерну: мальовнича рівновагу замість суворої симетрії, вільне перетікання внутрішнього простору з одного приміщення в інше, побудова плану особняка по вертикалі, роль сходи як головної частини внутрішнього простору.